Після Другої світової війни саме США значною мірою побудували систему, засновану на союзах, міжнародних інституціях і правилах. Сьогодні адміністрація Трампа дедалі частіше діє так, ніби ці правила — не зобов’язання, а інструмент, яким можна користуватися, коли це вигідно.
Останній приклад — Міжнародний кримінальний суд. Вашингтон готує санкції проти МКС, вимагаючи припинити розслідування дій американських військовослужбовців в Афганістані та скасувати ордери щодо ізраїльських керівників.
Але справа не лише в суді. НАТО дедалі більше виглядає для Трампа як угода: більше грошей і зброї від союзників — більше американської підтримки. Торговельні тарифи перетворюються на інструмент тиску. А питання Гренландії показало, що навіть територіальні питання між союзниками тепер можуть обговорюватися мовою сили.
Трамп не руйнує світовий порядок одним указом. Він змінює правила поведінки самої Америки. І найнебезпечніше — не те, що робить один президент. А те, що після нього може залишитися нова норма: якщо ти достатньо сильний, міжнародні правила можна не дотримуватися, а переробляти під себе.
І тоді питання вже не в Трампі. Питання в тому, яким буде світ, якщо американське лідерство більше не означатиме захист правил, створених самими США.