Польща відмовляється скасовувати заборону на імпорт українського зерна. Навіть попри вимоги Європейського Союзу.
Формально Варшава залишається одним із головних союзників України. Польські політики роками говорять про «спільну боротьбу», «європейську солідарність» і необхідність підтримувати Київ. Але щойно питання торкається власних грошей і внутрішньої політики — солідарність закінчується.
Міністр сільського господарства Польщі Стефан Краєвський фактично дав зрозуміти: українське зерно Польщі не потрібне. Його можна пропустити через країну транзитом — але залишати на польському ринку заборонено.
Тобто Україна може бути зручною буферною зоною між росією та Європою. Українці можуть воювати, стримувати російську армію, втрачати людей і руйнувати власну економіку. Але коли український фермер намагається продати своє зерно на європейському ринку, раптом з’ясовується, що правила «єдиного ринку» працюють не для всіх.
Польські фермери — це виборці. Українські фермери — це просто конкуренти. І тут закінчується вся велика європейська риторика.
Найбільш показово, що Варшава фактично готова йти всупереч позиції Брюсселя, якщо цього вимагає внутрішня політика. Тому Києву давно варто перестати сприймати заяви європейських партнерів як гарантії.
У міжнародній політиці немає «друзів». Є інтереси. І Польща зараз захищає свої — навіть якщо ціною цього стають додаткові проблеми для української економіки.
Україна продовжує воювати не тільки за себе. Але рахунок за цю війну дедалі частіше виставляють саме українцям.