кремль готується до затяжної війни: чи справді москва робить ставку ще на кілька років бойових дій?

Попри регулярні заяви москви про готовність до переговорів, дії росії свідчать про інше. За оцінками українських джерел та західних аналітиків, кремль продовжує розглядати війну як довгостроковий проєкт. І не демонструє ознак підготовки до її швидкого завершення.

На що розраховує кремль?

Російська стратегія дедалі більше нагадує класичну війну на виснаження. Її головна мета — не обов’язково досягти швидкого військового прориву, а зберігати постійний тиск на фронті, виснажуючи людські, економічні та політичні ресурси України й одночасно випробовуючи готовність західних союзників підтримувати Київ у довгостроковій перспективі.

Саме цим пояснюються:
– постійне збільшення виробництва боєприпасів;
– розширення військово-промислового комплексу;
– залучення військової допомоги від КНДР, Ірану та інших партнерів;
– нарощування контрактного набору до армії без оголошення нової масштабної мобілізації.

Чому росія не поспішає завершувати війну?

Попри значні втрати, російська економіка продовжує працювати у воєнному режимі. Державні витрати дедалі більше орієнтовані на оборонну промисловість, а сама війна стала одним із ключових елементів функціонування політичної системи росії.

Для кремля час залишається важливим фактором. Розрахунок полягає в тому, що тривалий конфлікт може поступово змінити політичні настрої в країнах Заходу, ускладнити фінансування України та послабити єдність союзників.

Що це означає для України?

Головний висновок полягає в тому, що Україні необхідно будувати свою стратегію, виходячи з можливості тривалої війни. Це означає:
▪️ масштабування власного виробництва озброєння;
▪️ розвиток оборонної промисловості та технологічних проєктів;
▪️ довгострокові контракти із західними партнерами.

Незалежно від дипломатичних заяв, ключовим індикатором намірів будь-якої держави залишаються її практичні дії.
Сьогодні росія продовжує інвестувати у військове виробництво, поповнювати особовий склад і переорієнтовувати економіку на воєнні потреби.

Саме тому українська та європейська політика безпеки дедалі більше виходить із припущення, що війна може залишатися довготривалим викликом. А підготовка до такого сценарію стає одним із головних завдань держави.