Історія ОСББ «Зварювальник-1» у Дніпровському районі Києва виглядає як приклад того, якою має бути активна громада. Мешканці не чекали роками, поки чиновники звернуть увагу на проблему. Вони об’єдналися, домоглися фінансування і отримали сучасні укриття: із двома виходами, опаленням, автономним живленням, водопостачанням та окремим приміщенням для маломобільних людей.
Це справді позитивний приклад громадянської відповідальності. Але є інша сторона питання. Чому безпека людей у столиці під час війни часто залежить не від системної роботи міста, а від того, чи знайшли мешканці активних лідерів, створили ОСББ і змогли самостійно домогтися уваги влади?
Укриття — це не бонус для найактивніших громадян. Це базова функція держави та місцевого самоврядування. Люди мають право вимагати:
— безпечних місць під час повітряних атак;
— доступності для людей з інвалідністю;
— належного технічного стану укриттів;
— прозорого використання бюджетних коштів.
Громада повинна контролювати владу. Але не повинно бути так, що один будинок отримує захист лише тому, що його мешканці змогли «пробити стіну чиновницької байдужості», а сотні інших залишаються без належних умов.
Війна показала просту річ: там, де громадяни організовані, зміни можливі.
Але сильна держава — це не та, де люди постійно змушені боротися за виконання очевидних обов’язків влади. Справжній показник ефективності міста — не кількість тих, хто зміг домогтися свого. А кількість тих, кому не довелося роками просити про елементарне право на безпеку.