У Києві запропонували змінити назву Бессарабської площі на Басарабську. Аргумент — нинішнє написання з подвійною «с» нібито сформувалося під впливом російської мови. Проєкт рішення зараз перебуває на розгляді комісій Київради.
Мовна дискусія — важлива. Українська мова справді повинна розвиватися та позбавлятися нав’язаних імперських нашарувань. Але виникає інше питання: чи саме зараз це є головним завданням столиці?
У країні триває війна. Українці стикаються з проблемами безпеки, економіки, мобілізації, відновлення міст, корупції та соціальної нестабільності. І на цьому фоні зміна однієї літери у назві історичного місця може виглядати для багатьох як символічний жест замість реальної політики.
Більше того, сама історія Бессарабії складніша, ніж просто питання «російського впливу». Назва регіону має багатовікову європейську історію, а різні варіанти написання існували у різних мовних традиціях.
Проблема не в тому, що Україна захищає свою мову. Проблема виникає тоді, коли мовні символи починають замінювати стратегічні рішення.
Держава має одночасно:
— захищати українську ідентичність;
— підтримувати армію;
— відновлювати економіку;
— повертати довіру громадян.
Бо перемога визначатиметься не тим, як буде написана табличка на площі. Вона визначатиметься тим, чи залишиться Україна сильною державою після війни.