Ви знаєте, мене останнім часом все більше лякають російські новини. Ні, я не про мобілізацію чи потенційне застосування ядерної зброї. Мене лякають речі, над якими в Україні сміються.
Чому це страшно? Вся справа в тому, що все те, що відбувається в Росії і над чим в Україні сміються всілякі гумористи з «квартальним» почуттям гумору, через дуже короткий період відбувається у нас. І тоді стає зовсім не до сміху. Принаймні тим, на кого ці «шутки юмора» звалюються, як грім з ясного неба.
- Приклад перший: відлов «ухилянтів»
- Приклад другий: «мангали»
- Приклад третій: штурмові підрозділи та «м’ясні штурми»
- Приклад четвертий: мобілізація непридатних та утилізація неугодних
- Приклад п’ятий: віддав здоров’я Україні – йди на смітник
- Приклад шостий: фейкові шлюби задля виплат загиблим
- Приклад сьомий: крадіжка грошей родичами полонених та безвісти зниклих
- Чому це все лякає
Приклад перший: відлов «ухилянтів»
Всі вже чомусь забули, як веселилися чотири роки тому, передивляючись кадри, де рускіє тікали від воєнкомів через кватирки, ховалися у сортирах і всіляко бігали від повісток. Смішно було – аж телевізор хитався. Особливо, коли ці сценки обігрували всілякі доморощені «мамихохоталі».
От тільки чомусь зараз не смішно, коли те саме роблять українці, тікаючи від представників ТЦК. Те, що було в Росії, менше чим через рік почалося в Україні. Громадянство виконавців різне, а от п’єска одна. Чи хтось буде стверджувати, що «бусифікація» – це російська ІПСО?
Приклад другий: «мангали»
Наступним пунктом пригадується, як всілякі патріотичні квазімілітарні пабліки висміювали «мангали», які росіяни наліплювали на свою бронетехніку для захисту від дронів. Смішно було, аж заледве ті «мангали» не розсипалися від того «гумору».
Через півроку в телесюжеті з кущів виїздить танк з «мангалом». З синьо-жовтим прапором і тризубом на броні. І вже ніхто не сміється. Як виявилося, ті «мангали» – досить непоганий захист від дронів. Але сміху ж було…
Приклад третій: штурмові підрозділи та «м’ясні штурми»
Тут теж українські пропагандисти, набрані серед недоуків та недоумків, прямо заходяться від екстазу: як же, росіяни «утилізують» всіляке «біосміття» та неугодних режиму у штурмах українських позицій. У цих штурмах гине практично весь особовий склад підрозділу. Мовляв, це – яскравий приклад нелюдського ставлення російського керівництва до своїх громадян.
Недавній скандал зі «Скелею» та «полками Сирського» нагадати? В Збройних силах України, як раптово виявилося, процвітає така сама практика. Найвідоміший останній приклад — заява екскомбата 47-ї бригади Олександра Ширшина, суть якої можна звести до цитати з його допису на адресу Генштабу ЗСУ:
«Сподіваюся, ваші діти теж будуть в піхоті і виконуватимуть ваші задачі».
Приклад четвертий: мобілізація непридатних та утилізація неугодних
Тут теж – поле неоране для всіляких доморощених гумористів, які або несповна розуму, або настільки тупі і жадібні, що готові виконувати замовлення влади, не задумуючись про те, що вони мелють зі сцени.
Почалося, звісно, на Росії: там влада куди метиковитіша за українську, особливо виконавці на місцях, які швиденько зрозуміли, як можна вирішувати проблему нестачі кадрів і під шумок зачистити навколишнє середовище від тих, хто заважає спокійно жити і ділити корупційний пиріг.
Ще під час мобілізації 2022 року в Росії були численні випадки призову людей із серйозними захворюваннями. «Новая газета Европа» повідомляла, зокрема, про отримання повісток ВІЛ-позитивними громадянами, хоча офіційно вони не повинні були підлягати мобілізації. Наші «гумористи від кварталу» швиденько назвали цих мобілізованих «чмобіками» і на всі заставки обсмоктували цю тему на концертах для таких же недоробків, як і самі.
В цьому ж розряді стоять і повідомлення про те, що у Росії повістки регулярно отримують, зокрема, й учасники антивоєнних протестів: сама мобілізація використовується владою не тільки як військовий механізм, а й як інструмент тиску на суспільство. Паралельно на війну відправляли й тих, хто чимось не сподобався людям з доступом до адмінресурсу.
Однак, і також «раптово», виявилося, що в Україні процвітає така сама практика: кадри з інвалідами та відвертими бомжами, яких виловили ТЦК на смітниках, а ВЛК оперативно визнали придатними, майорять у соцмережах, як прапори на день Незалежності на Майдані. Зрештою, подивіться Гончаренка, він відверто робить собі ім’я на свавільній мобілізації. Матеріалів для цього «ТеЦеКуни» йому не шкодують, кожен день – десятки «оновлень».
Те ж саме й з утилізацією неугодних: українського журналіста Богдана Буткевича мобілізували саме за критику влади, зокрема Мар’яни Безуглої; те ж саме було й з головним редактором газети «Сурма» Назаром Мухачовим; в ту ж «роздачу» потрапив Дмитро Штанько, який викрив торгівлю посадами братом Андрія Єрмака. І це – далеко не виключення з правила, це – правило, це – випадки, які потрапили в об’єктив преси, а ви уявляєте, що твориться в селах і маленьких містечках?
Приклад п’ятий: віддав здоров’я Україні – йди на смітник
Тут наші пропагандисти також із задоволенням показують сюжети з Росії, де «ветерани СВО», часто – без рук і ніг, риються в смітниках, добуваючи собі харч. Тема, звісно, також благодатна.
Але для прикладу в Україні далеко ходити не треба – озирніться навколо, ви самі або ваші близькі точно натикалися на численні історії про ветеранів із тяжкими пораненнями, які змушені самостійно домагатися житла, лікування та соціальної підтримки тощо. Що, скажете – брехня? Ось вам свіженька історія, за цим посиланням. Вона, до речі, ілюструє й частину прикладів, викладених вище, «повний фарш», як казали раніше.
Приклад шостий: фейкові шлюби задля виплат загиблим
Нещодавно нас знову тішили історією про те, як російські поліціянти налагодили конвеєр зі шлюбів між маргіналами та повіями. Перших відправляли на «СВО» у м’ясні штурми, а з других потім «збивали» половину виплат за загибель «русского воіна».
Україна: ще у 2022 році працівниця одного зі столичних РАЦСів уклала шлюб з солдатом, який зник безвісти і отримували щомісячну виплату у розмірі 100 тисяч гривень. Справа навіть висвітлювалася в сюжеті ТСН.
Приклад сьомий: крадіжка грошей родичами полонених та безвісти зниклих
Тут те саме: історій про те, як у російських полонених та зниклих безвісти крадуть гроші – греблю гати.
І знову ж – нам смішно, аж за боки беремося. Поки на себе не подивимось. І виявляється, що все – один в один з росіянами. Щоб не займати місця – приклади тут і тут. І почалося, як ви розумієте, це аж ніяк не вчора. Так що можемо посперечатися за пальму першості з «освободітєлями» і в цьому питанні.
★★★
Можна продовжувати й далі. Чим, наприклад, відрізняються позасудові санкційні списки української влади від «списка иноагентов» на Росії? В цьому ж ряду і вивід за штат непридатних солдат ЗСУ, яких, замість списати та дати пенсію за інвалідністю, тримають в армії на зарплаті в 650 гривень; тут і безстрокові контракти «в один кінець»; тут і кримінальні справи за критику влади і підкинуті наркотики неугодним (якраз той самий екс-комбат «Магури» Ширшин, який згадувався вище, на днях потрапив саме в таку історію); тут і відверто абсурдні заяви вищого керівництва обох країн, яке регулярно продукує таке, що не налазить на голову притомній людині.
Чому це все лякає
Прикладів можна наводити безліч. Але суть в тому, що російські новини читати страшно. Бо те, що в них відбувається сьогодні, завтра з невблаганною неминучістю відбувається у нас. Причому у спотвореній до абсурду формі, яка відверто лякає.
Останнє повідомлення з Росії вжахнуло: мешканця Ярославля Миколу Щербакова засудили до 14 років колонії суворого режиму за те, що він фотографував і знімав на телефон могили загиблих у війні проти України російських військових. Інкримінували йому державну зраду.
Це, за повідомленнями ЗМІ, перший відомий у РФ вирок саме за зйомку могил загиблих учасників війни. Тобто росіянин отримав 14 років за те, що просто фотографував кладовище. І це не анекдот, це реальний вирок суду.
Тепер чекаємо такого ж вироку в Україні. Рекомендую всім, хто постив відео і фото могил наших хлопців, видалити той контент, поки не пізно. Судячи з того, як наші владоможці з «Кварталу 95» мавпують дії російської влади, хтось з українських громадян теж невдовзі отримає «державну зраду» за ці зйомки. Всіх, звісно, не посадять. Але хто знає, хто саме попаде «в роздачу»? Воно вам треба?