Україна, США та європейські партнери напрацювали нову переговорну рамку щодо припинення війни. Серед ключових ідей — припинення вогню, взаємне відведення військ і створення буферної зони під контролем третьої сторони.
На рівні дипломатичних формулювань це виглядає як шлях до деескалації. Але для України принциповим є інше питання: якою буде ціна такого припинення вогню?
Найбільший ризик — сама формула «взаємного відведення». Україна може втратити частину нині контрольованих позицій, тоді як росія збереже окуповані території. Без чітко визначеного статусу цих територій і механізму їхнього подальшого повернення це може перетворитися на фактичне замороження нинішньої лінії фронту.
Другий ризик — буферна зона. Поки не зрозуміло, хто саме нею управлятиме, яким буде міжнародний мандат і, головне, що станеться у разі порушення домовленостей росією.
Третє і найважливіше — гарантії безпеки. Якщо після припинення вогню Україна не отримає чітких і практичних механізмів реагування на нову агресію, пауза може бути використана Москвою для відновлення військового потенціалу.
І тут виникає ключове питання: це план завершення війни чи план її замороження? Поки що відповідь не очевидна.
Особливо показово, що росія не демонструє готовності прийняти запропоновану конструкцію. Навпаки, москва продовжує наполягати на власних умовах і заявляє про готовність продовжувати війну. Тому називати це «мирним планом» поки зарано.
Наразі це переговорна пропозиція. Успіх якої залежатиме не від заяв Києва чи Вашингтона, а від того, чи погодиться москва на припинення вогню без отримання стратегічної переваги.
Для України головне — не просто зупинити стрілянину. Головне — не створити умови для наступної війни.